Постанова ВАСУ від 05.11.2015 року

Друк

Пошук

564

Просмотров

КОММЕНТАРИЙ от ресурса "ПРОТОКОЛ":

Постанова

вищий адміністративний суд україни ( ВАСУ )

Історія справи

Державний герб України

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"05" листопада 2015 р. м. Київ К/9991/57329/12

К/9991/57204/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Карася О.В. (головуючого), Олендера І.Я., Рибченка А.О.,

при секретарі судового засідання Антипенку В.В.,

за участю представника позивача Тарасюк Р.В., відповідача Рокуня С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Державної податкової інспекції у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби та Товариства з обмеженою відповідальністю "УкрТехноФос" на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 14.11.2011 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 29.08.2012 по справі № 2а/1770/2253/2011

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УкрТехноФос"

до Державної податкової інспекції у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Товариством до суду заявлений позов, з урахуванням уточнень, про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення - рішення від 29.12.2010 № 0005072342/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 8 435 089,40 грн., (за основним платежем - 5 073 689,00 грн., за штрафними санкціями - 3 361 400,40 грн.), та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 29.12.2010 № 0001102240/0, яким визначено штрафні санкції у розмірі 968 030,15 грн.

Постановою суду першої інстанції, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду, позовні вимоги задоволено частково, оскаржуване повідомлення-рішення від 29.12.2010 № 0005072342/0 визнано протиправним та скасовано в частині визначеної суми податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 8 331 967,40 грн. (осно?вний плат?іж - 4 979 941,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 3 352 026,4 грн.), в решті позову відмовлено.

Не погодившись із судовими рішеннями першої та апеляційної інстанцій в частині задоволених позовних вимог Державна податкова інспекція подала до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить зазначені судові рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким позивачу в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Товариство також, не погодившись із судовими рішеннями першої та апеляційної інстанцій в частині відмови у задоволенні позовних вимог, до Вищого адміністративного суду України також подало касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить зазначені судові рішення скасувати та задовольнити позовні вимоги Товариства в повному обсязі.

Переглянувши матеріали справи і касаційну скаргу, заслухавши доповідь судді, Вищий адміністративний суд України зазначає наступне.

Судами першої і апеляційної інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, що Державною податковою інспекцією проведена планова виїзна перевірка Товариства з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.07.2009 по 30.09.2010, за підсумками якої складено акт від 23.12.2010 № 2119/23-100/30946915

У ході вказаної перевірки працівниками Державної податкової інспекції було встановлено порушення позивачем п. 4.1 ст. 4, абз. 1 пп. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11, абз."а", абз."б" пп. 12.1.5 п. 12.1 ст. 12 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 5 073 689,00 грн. та завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 3 квартали 2010 року у розмірі 12 651 266,00 грн., ст. 1 Закону У?країни "Про порядок здійсненн?я розрахунків в іноземній вал?юті", а саме порушення термінів надходження валютної виручки по контрактах з фірмою "Alpari Traiding Gmbh" (Німеччина) 16.07.2009 в сумі 374 750,88 євро (3 813 359,66 грн.) та від 06.08.2009 в сумі 44 020,00 євро (462 499,34 грн.).

На підставі акту перевірки та результатів адміністративного оскарження контролюючим органом прийнято оскаржувані податкове повідомлення - рішення та рішення про застосування фінансових санкцій.

За змістом ч. 1 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Так, задовольняючи позовні вимоги Товариства в частині скасування податкового повідомлення-рішення від 29.12.2010 № 0005072342/0, яким позивачеві визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 8 435 089,40 грн. суди виходили з того, що рішення іноземного суду (Міжнародний арбітражний суд при БелТПП), поширює свою законну силу на територію України (за винятком рішень, що не потребують виконання) виключно у зв'язку з визнанням такого рішення в порядку, встановленому законом, тобто визначеному Цивільним процесуальним кодексом України (ЦПК України), а відповідно обов'язок платника податку збільшити валові доходи відповідно до абз."б" пп.12.1.5 п.12.1 ст.15 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" виникає лише з моменту набрання законної сили рішення суду України про визнання рішення іноземного суду та надання дозволу на його виконання, тобто обов'язок у позивача збільшити валові доходи на суму заборгованості (наявної перед ЗАТ "Беларуська калійн?а компанія") виник саме в 4 кварталі 2010 року, а не в 2 кварталі 2010 року, як вважає Державна податкова інспекція. Також суди дійшли висновку, що додаткова угода, укладена позивачем з його контрагентом (ТОВ "Казфосфат"), якою було затверджено графік погашення позивачем заборгованості, фактично не є визнанням суми заборгованості в порядку досудового врегулювання спору, а відтак у позивача були відсутні підстави для збільшення валових доходів відповідно до абз."а" пп.12.1.5 п.12.1 ст.15 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" в 3 кварталі 2010 року.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконання контракту № 04-Н/41-2008 та додаткових угод до нього, укладених між позивачем та його контрагентом ЗАТ "Беларуська калійна компанія" (Республіка Беларусь), останнім було відвантажено Товариству гранул?ьований рожевий хлористий ка?лій на загальну суму 13 322 745,20 євро (а.с.139-145, 146-154 т.1), що підтверджується наявними в матеріалах справи вантажними митними де?клараціями. Оплата за поставл?ений товар позивачем проведена частково у сумі 8 501 315,25 євро, що підтверджується картк?ою рахунку 632 за 2 півріччя 2008 року, за 2009 рік та за 2010 рік. Наявну кредиторську заборгованість перед ЗАТ "Белоруська калійна компанія" в загальній сумі 2 325 941,98 євро позивач також підтвердив бухгалтерською довідкою-розрахунком з зазначенням забор?гованості в гривневому еквіваленті в сумі 16 500 582,87 грн. (а.с.223 т.1)

Пунктом 18 вказаного вище контракту визначено, що вирішення спорів відбувається в Міжнародному арбітражному суді при Торгово-промисловій палаті Республіки Беларусь (м. Мінськ) згідно з його регламентом.

Рішенням Міжнародного арбітражного суду при БелТПП від 10.03.2010 по справі № 829/34-09 за позовом ЗАТ "Беларуська калійна компанія" (Республіка Беларусь) до ТОВ "УкрТехноФос", з останнього на користь ЗАТ "Беларуська калійна компанія" було стягнуто суму боргу у розмірі 2 325 941,95 євро. (а.с.172-188 т.1).

Так, згідно акту перевірки станом на 30.06.2010 та 30.09.2010 року за бухгалтерським обліком Товариства по рахунку 632 "розрахунки з іноземними постачальниками" рахується кредиторська заборгованість перед ЗАТ "Беларуська калійна компанія" у розмірі 2 325 941,95 євро. Станом на 30.06.2010 року згідно бухгалтерського обліку Товариства сума заборгованості в гривневому еквіваленті становить 22 827 827,02 грн.

Крім того, судами встановлено, що ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 23.07.2010 в справі № 2к-1/10, залишеною без змін ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Рівненської області від 16.11.2010, за клопотанням ЗАТ "Білоруська калійна компанія", відповідно до ч. 6 ст. 395 ЦПК Укра?їни, було надано дозвіл на примусове виконання рішення Міжнародного арбітражного суду при БелТПП від 10.03.2010 про стягнення з боржника ТОВ "УкрТехноФос" на користь ЗАТ "Білоруська калійна компанія" боргу в сумі 31 031 112,89 грн. (а.с.189 т.1).

Також суди встановили, що позивач в податковій декларації з податку на прибуток підприємства за 2010 р?ік збільшив валові доходи на суму 16 500 583,00 грн., включивши її в додаток К4 декларації "Урегулювання сумнівної (безнадійної) заборгованості" (а.с.225-231 т.1).

Відповідно до пп. 12.1.5 п. 12.1 ст.12 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) платник податку - покупець зобов'язаний збільшити валові доходи на суму непогашеної заборгованості (її частини), визнаної у порядку досудового врегулювання спорів або судом чи за виконавчим написом нотаріуса, у податковому періоді, на який припадає перша з подій: а) або 90-й календарний день від дня граничного строку погашення такої заборгованості (її частини), передбаченого договором або визнаною претензією; б) або 30-й календарний день від дня прийняття рішення судом про визнання (стягнення) такої заборгованості (її частини) або вчинення нотаріусом виконавчого напису. Строки, визначені абзацом "а" цього підпункту, поширюються також на випадки, коли покупець не надав відповідь на претензію, надіслану продавцем, у строки, визначені господарсько-процесуальним законодавством. Строки, визначені абзацом "б" цього підпункту, застосовуються незалежно від того, чи розпочав державний виконавець або особа, прирівняна до нього згідно із законом, заходи із примусового стягнення боргу чи ні. Зазначене у цьому підпункті збільшення валового доходу покупця не здійснюється стосовно заборгованості (її частини), яка погашається таким покупцем до настання строків, визначених абзацами "а" або "б" цього підпункту.

Якщо у наступних податкових періодах покупець погашає суму визнаної заборгованості або її частину (самостійно або за процедурою примусового стягнення), такий покупець збільшує валові витрати на суму такої заборгованості (її частини) за наслідками податкового періоду, на який припадає таке погашення.

Таким чином, вищезазначеними нормами визначено порядок врегулювання простроченої заборгованості, яка визнана в порядку досудового врегулювання спору або судом, чи за виконавчим написом нотаріуса, зокрема, Законом № 334/94-ВР передбачено (абз. "б" вказаної норми) збільшення валових доходів на 30-й календарний день від дня прийняття рішення судом.

По взаємовідносинах з контрагентом ЗАТ "Беларуська калійна компанія" (Республіка Беларусь) судовим рішенням, з яким пов'язується обов'язок позивача збільшити валові доходи, є рішення МАС при БелТПП від 10.03.2010, тобто рішення іноземного суду.

Відповідно до ст.2 Конвенції про визнання й виконання іноземних арбітражних рішень, що укладена у м. Нью-Йорку в 1958 році (Нью-Йоркська Конвенція), термін "арбітражне рішення" включає як рішення, постановлені арбітрами, призначеними в кожній окремій справі, так і рішення, постановлені постійними арбітражними органами, до яких звернулися сторони. Сторонами в таких справах можуть бути і фізичні, і юридичні особи. Указом Президії Верховної Ради УРСР від 22.08.1960 про ратифікацію Конвенції визначено, що Україна застосовуватиме її положення щодо арбітражних рішень, постановлених на території держав, які не є учасницями Конвенції, лише на умовах взаємності. Вказаною Конвенцією основоположним принципом визначено, що держава, яка її підписала, зобов'язана визнавати іноземні арбітражні рішення обов'язковими та виконувати їх.

Урядами держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав 20.03.1992 у м. Києві підписано Угоду про порядок вирішення спорів, пов'язаних зі здійсненням господарської діяльності (Київська Угода). До учасниць даної Угоди належать республіки Білорусь, Вірменія, Таджикістан, Казахстан, Туркменистан, Узбекистан, Киргизька республіка, Російська Федерація та Україна.

Згідно з Київською Угодою, до компетентного суду Договірної Сторони можуть подаватися клопотання про виконання рішень загальних, арбітражних (господарських), третейських судів, а також інших органів, до компетенції яких віднесено вирішення справ, що випливають із договірних та інших цивільно-правових відносин між господарюючими суб'єктами.

Відповідно до ст. 81 Закону України від 23.06.2005 року № 2709-IV "Про міжнародне приватне право" в Україні можуть бути визнані та виконані рішення іноземних судів у справах, що виникають з цивільних, трудових, сімейних та господарських правовідносин, вироки іноземних судів у кримінальних справах у частині, що стосується відшкодування шкоди та заподіяних збитків, а також рішення іноземних арбітражів та інших органів іноземних держав, до компетенції яких належить розгляд цивільних і господарських справ, що набрали законної сили.

Згідно положень ст. 82 Закону № 2709-IV визнання та виконання рішень, визначених у статті 81 цього Закону, здійснюється у порядку, встановленому законом України.

Частиною 1 ст. 35 Закону України від 24.02.1994 року № 4002-XII "Про міжнародний комерційний арбітраж" арбітражне рішення, незалежно від того, в якій країні воно було винесено, визнається обов'язковим і при поданні до компетентного суду письмового клопотання виконується з урахуванням положень цієї статті та статті 36.

З аналізу вказаних правових норм вбачається, що рішення іноземних судів, у тому числі і рішення арбітражного суду, є обов'язковим на території України та не потребує подальшого визнання в судовому чи будь - якому іншому порядку.

Натомість суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку, що рішення суду іноземної держави, яке у встановленому законом порядку, у відповідності до норм ЦПК України, не визнане в Україні, не поширює свою законну силу на територію України, а відтак не може створювати будь-яких прав та обов'язків для осіб, яких воно стосується, на території України.

Таким чином, суд приходить до висновку, що обов'язок у позивача збільшити валові доходи на суму заборгованості на 30-й день виник саме з дня ухвалення Рішення Міжнародним арбітражним судом при БелТПП, а саме з 10.03.2010, тобто позивач мав на підставі абз. "б" пп.12.1.5. п. 12.1. ст. 12 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" збільшити валові доходи на суму заборгованості, наявної перед ЗАТ "Бела?руська калійна компанія", саме в 2 кварталі 2010 року.

Таким чином, визначення позивачу суми податкового зобов'язання, згідно оскаржуваного податкового повідомлення - рішення від 29.12.2010 № 0005072342/0, з податку на прибуток підприємств за основним платежем у розмірі 3 171 870,00 грн. та за штрафними санкціями у розмірі 2 220 309,00 грн. є правомірним.

Проте, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про неправомірність визначення податкового зобов'язання, згідно оскаржуваного податкового повідомлення - рішення від 29.12.2010 № 0005072342/0, з податку на прибуток за основним платежем у розмірі 1 808 071,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 1 084 842,00 грн. з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачем та ТОВ "Казфосфат" (Республіка Казахстан) 19.06.2008 укладений контракт купівлі-продажу № 1589/8-СБ , предметом якого була поставка добрив для позивача. В пункті 5.1 контракту визначено, що оплата здійснюється на умові 100% передоплати. Термін дії контракту до 31.01.2009, а в частині взаєморозрахунків до повного врегулювання їх сторонами (а.с.155-158 т.1).

До вказаного контракту були укладені додаткові угоди від 28.07.2008№ 1, від 28.07.2008 № 2 та від 05.02.2009 № 3, якою термін дії контракту подовжено до 31.12.2009, а оплата за поставлений товар в вересні 2008 року виконується не пізніше 31.07.2009. Крім того, 26.11.2009 укладена додаткова угода б/н (а.с.165 т.1), згідно якої сторони прийняли до уваги заборгованість позивача в сумі 1 272 000 доларів США та домовились, що ТОВ "УкрТехноФос" зобов'язується погасити дану заборгованість в 2010 році у визначені терміни, остаточний розрахунок проводиться до 01.07.2010. Фактично за додатковою угодою від 26.11.2009 позивачем сплачено 81 350,82 доларів США.

В ході розгляду справи також було встановлено, що в подальшому ТОВ "Казфосфат" (Республіка Казахстан) звернулось до Міжнародного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті Республіки Казахстан, рішенням якого від 20.12.2010 в справі № 2.4-10/158 позовні вимоги ТОВ "Казфосфат" задоволено повністю, стягнуто з ТОВ "УкрТехноФос" на користь ТОВ "Казфосфат" суму боргу у розмірі 1 190 687,00 доларів США та витрати по арбітражному провадженню (а.с.15-23 т.2).

Як вже зазначалось вище пп. 12.1.5 п. 12.1 ст. 15 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначено порядок врегулювання простроченої заборгованості, яка визнана в порядку досудового врегулювання спору або судом, чи за виконавчим написом нотаріуса, зокрема, абз. "а" вказаної норми передбачено збільшення валових доходів на 90-й календарний день від дня граничного строку погашення такої заборгованості (її частини), передбаченого договором або визнаної претензією.

Таким чином, суди попередніх інстанцій цілком правомірно зазначили, що підставою для збільшення валового доходу є наявність юридичного факту, як то: визнання покупцем претензії в порядку досудового врегулювання, чи ненадання покупцем відповіді на претензію у строк, встановлений законодавством, що є свідченням визнання заборгованості в порядку досудового врегулювання спору.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що фактично досудове врегулювання між позивачем та ТОВ "Казфосфат" не проводилось, позивач не визнавав заборгованість перед ТОВ "Казфосфат" в порядку досудового врегулювання спору, визначеному приписами Господарського процесуального кодексу України, будь-які відомості про направлення ТОВ "Казфосфат" претензії на адресу ТОВ "УкрТехноФос" та результати її розгляду в матеріалах справи відсутні, а наявність додаткової угоди до договору поставки, щодо встановлення (подовження) сторонами строків погашення заборгованості не є досудовим врегулюванням спору в розумінні закону.

Крім того, як було зазначено вище в подальшому ТОВ "Казфосфат" звернулося з заявою про стягнення такої заборгованості в судовому порядку та рішенням Міжнародного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті Республіки Казахстан від 20.12.2010 позовні вимоги було задоволено.

Таким чином суд погоджується з обґрунтованими висновками судів про відсутність обов'язку Товариства збільшувати валові доходи в 3 кварталі 2010 року в порядку, встановленому абз. "а" п. 12.1.5 п. 12.1 ст. 12 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", оскільки фактично відсутні правові підстави з якими пов'язано таке збільшення.

Суд також погоджується і з обґрунтованим висновком судів, що додаткова штрафна (фінансова) санкція за заниження доходів від продажу товарів в 3 кварталі 2010 року на суму 374 992,00 грн., що призвело до заниження податкового зобов'язання на 93 748,00 грн. (що визнається позивачем), застосована з підстав пп. 17.1.6 п. 17.1 ст. 17 Закону від 21.12.200 № 2181 "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" неправомірно, так як розмір заниження податкового зобов'язання не перевищує в три тисячі і більше разів установлений законодавством неоподатковуваний мінімум доходів громадян, розрахований відповідно до приписів ст. ст.6, 22 Закону України від 22.05.2003 № 889-IV "Про податок з доходів фізичних осіб" та ст. 212 Кримінального кодексу України.

Щодо застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 968 030,15 грн. за порушення термінів надходження валютної виручки по контрактах з фірмою "Alpari Traiding Gmbh" (Німеччина) суд зазначає наступне.

Так, основні засади державної політики щодо розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності визначені Законом України від 23.09.1994 № 185/94-ВР "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті". Статтями 1, 2 цього Закону термін розрахунків за експортно-імпортними операціями до 01.01.2008 передбачався до 90 днів (з 01.01.2008 згідно Закону України від 31.05.2007 № 1108-V "Про внесення змін до Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", строк зарахування виручки в іноземній валюті (відстрочення імпортних поставок) збільшено до 180 днів).

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону № 185/94-ВР порушення резидентами термінів, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (митної вартості недопоставленої продукції) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості.

Частиною 2 ст. 4 зазначеного Закону визначено, що у разі прийняття судом, Міжнародним комерційним арбітражним судом чи Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом термінів, передбачених експортно-імпортними контрактами, терміни, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону, зупиняються і пеня за їх порушення в цей період не сплачується.

Як встановлено судами попередніх інстанцій позивачем було укладено зовнішньоекономічні контракти з фірмою "Alpari Traiding Gmbh" (Німеччина) від 16.07.2009 № Е-Р-01-07/2009 та від 06.08.2009 № Е-Р-01-08/2009. На виконання вказаних контрактів позивач нерезиденту фірмі "Alpari Traiding Gmbh" (Німеччина) відвантажив насіння ріпаку продовольчого та гороху, а покупець (фірма "Alpari Traiding Gmbh") здійснив оплату за поставлений товар на валютний рахунок Товариства, яка (оплата) надійшла з порушенням 180-денного законодавчо встановленого терміну розрахунків, чим порушено вимоги статті 1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті".

Також судами встановлено, що Товариство звернулося в Міжнародний комерційний арбітражний суд при ТПП України з позовами про стягнення заборгованості з фірми "Alpari Traiding Gmbh" (Німеччина), справи були прийняті до провадження 25.02.2010 за № 75г/100 та 76г/100.

Постановами про припинення арбітражного спору Міжнародного комерційного арбітражного суду при ТПП України від 02.08.2010 провадження у справах по контрактах від 16.07.2009 № Е-Р-01/07/2009 та від 06.08.2009 Е-Р-01/08/2009 припинено у зв'язку із погашенням заборгованості (а.с.101-106 т.1).

З вищезазначених постанов вбачається, що провадження у вказаних справах припинено на підставі листів позивача з проханням про їх припинення у зв'язку із самостійним погашенням фірмою "Alpari Traiding Gmbh" (Німеччина) наявної заборгованості.

Судові рішення першої та апеляційної інстанцій про відмову у задоволенні позову в цій частині вмотивовано висновком про те, що Закон України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" передбачає єдину підставу для звільнення резидента від відповідальності у вигляді пені за порушення строків повернення валютної виручки або поставки товару, а саме прийняття судом рішення про задоволення позову резидента про стягнення відповідної заборгованості за зовнішньоекономічним договором. На думку судів врегулювання питання про погашення простроченої заборгованості між резидентом та нерезидентом в інший спосіб (в тому числі і у випадку добровільної сплати боргу нерезидентом після порушення судового провадження за зверненням резидента) ніж прийняття арбітражним судом рішення про задоволення позову, не може розглядатися як підстава для звільнення від нарахування пені за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Проте, вказані висновки судів є безпідставними, оскільки з урахуванням приписів статей 1, 2, 4 та п. 2 ст. 32 Закону України від 24.02.1994 № 4002-XII "Про міжнародний комерційний арбітраж", згідно якого третейський суд приймає постанову про припинення арбітражного розгляду, коли, зокрема, позивач відмовляється від своєї вимоги, якщо тільки відповідач не висуне заперечень проти припинення розгляду і третейський суд не визнає законний інтерес відповідача в остаточному врегулюванні спору, рішення суду про задоволення позову не є виключною підставою для несплати пені за порушення відповідних строків. Аналогічні наслідки мають наставати й у разі, коли провадження у справі припиняється за заявою резидента про відмову від позову у зв'язку з тим, що нерезидент виконав зобов'язання за експортно-імпортним контрактом після подання позовної заяви до Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України, що є підтвердженням правомірності поведінки резидента.

Отже, підстава для нарахування пені за порушення термінів має визначатися з урахуванням причин припинення провадження у справі. Зокрема, якщо провадження у справі припинено за заявою позивача про відмову від позовних вимог у зв'язку з виконанням відповідачем умов контракту, що свідчить про порушення відповідних строків нерезидентом, підстав для поновлення строків та нарахування резиденту пені немає.

З урахуванням наведених норм Закону Вищий адміністративний суд України вважає, що погашення суми боргу в добровільному порядку відповідає правовій підставі щодо прийняття судом рішення про задоволення позову, за якої пеня за порушення встановлених термінів не сплачується з дня прийняття позову до розгляду справи судом.

Вказана позиція узгоджується також з рішеннями Верховного Суду України, зокрема, з постановою від 13.02.2012 № 21/422а11 у справі за позовом Підприємства з іноземною інвестицією у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Катех-Електро" до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва про визнання недійсним рішення.

Таким чином, рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 29.12.2010 № 0001102240/0, яким позивачу визначено штрафні санкції у розмірі 968 030,15 грн. є неправомірним та підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що судами попередніх інстанцій повно і правильно встановлені обставини справи, але їм дана невірна юридична оцінка, що відповідно до ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування ухвалених у справі судових рішень з прийняттям нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог Товариства.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційні скарги Державної податкової інспекції у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби та Товариства з обмеженою відповідальністю "УкрТехноФос" задовольнити частково.

Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 14.11.2011 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 29.08.2012 по справі № 2а/1770/2253/2011скасувати.

Прийняти нову постанову.

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "УкрТехноФос" задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Рівне від 29.12.2010 № 0005072342/0 в частині визначення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем у розмірі 1 808 071,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 1 131 716,00 грн.

Визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції у м. Рівне від 29.12.2010 № 0001102240/0 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 968 030,15 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст. ст. 237-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий О.В. Карась

Судді І.Я. Олендер

А.О. Рибченко

Історія справи

Юридические оговорки

О проекте

Партнёры